RAPDon

Автор: Заплаткина, Наталья Вячеславовна

Заплаткина, Наталья Вячеславовна – преподаватель дошкольной педагогики и психологии Лисичанского педагогического колледжа Луганского национального педагогического университета им. Т. Шевченко
Постановка проблеми

Тисячоліттями пристосування людини до реальності відбувалося природно, й усе в її житті було відносно ясним. Людина знала своє місце в суспільстві та не прагнула до того, що вважала неможливим. Це вносило стабільність у її життя.

З кінця ХІХ століття життя людини принципово змінилося. Темп життя став позамежний. Науково-технічна революція в короткі терміни різко змінила спосіб та умови життя. Відповідно змінилася і адаптація (пристосування) людини до реального життя.

Зараз людину ранить не ікло хижака і не спис ворога, а слово, думка, емоції. Стреси, подібно дев’ятому валу, накрили людину з головою. Виринувши, вона вдихає повітря і знову надовго зникає під водою. Кількість інформації, що надходить, неозора. Інформація, яку вона не в силах переробляти, викликає в неї дратування і може нести загрозу. Психічні перевантаження перетворилися в повсякденну реальність і стрес накладається на стрес, не даючи часу на відновлення.

Результати теоретичного аналізу проблеми

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, кількість хвороб через негативні дії стресів за останні 60 років зросла в 25 разів. Майже кожен із нас на собі випробував дію стресу. Але рідко хто замислювався над тим, що таке стрес.

Модне слово, "стрес", яким воно стало в останній час, прийшло до нас з англійської мови і в перекладі означає "натиск, тиск, напругу". Стрес - це сукупність захисних фізіологічних реакцій, що виникають в організмі людини у відповідь на вплив різних несприятливих факторів (стресорів) [4 ].

Часті стреси можуть призвести до виснаження адаптаційної захисної системи організму, що, в свою чергу, може стати причиною захворювань. В цілому, організм людини по-різному реагує на стрес. Одним із можливих варіантів реагування - пасивність. Вона виявляється в людині, адаптаційний резерв якої недостатній і її організм не може ефективно протистояти стресові. Виникає стан безпорадності, безнадійності, депресії. Інший варіант – це активний захист. Людина змінює сферу діяльності і знаходить щось більш корисне для досягнення рівноваги, що сприяє поліпшенню стану здоров’я. Також можна виділити активну релаксацію (розслаблення). Вона підвищує природну адаптацію людського організму - як психічну, так і фізичну. Ця реакція найбільш дійова.

Перебуваючи у стані стресу людина або знаходить рівновагу в ситуації, що склалася, і стрес не дає ніяких наслідків, або не адаптується до неї. Як наслідок цього можуть виникнути різні фрустраційні стани.

Фрустрація (з латинського - обман, невдача, марне сподівання) - стан пригніченості, тривоги, який виникає у людини в результаті неможливості виконання або досягнення мети.

К.К. Платонов визначає поняття фрустрації, як "…психічний стан дезорганізації свідомості та діяльності особистості, який викликаний об’єктивно непереборними і неоправданими перешкодами до бажаної мети. Фрустрації, які повторюються дуже часто, призводять до формування негативних рис характеру: агресивності, підвищеної схвильованості, дратівливості тощо". Фрустрація найчастіше розглядається як явище, яке зашкоджує людині [7].

Рівень фрустрації залежить від сили, інтенсивності фрустратора, функціонального стану людини, яка потрапила у фрустраційну ситуацію, від стійких форм емоційного реагування людини на життєві труднощі. Поведінка людини у стані фрустрації може бути різноманітною і вона залежить від багатьох факторів: від вікових особливостей, особистісних якостей, сили фрустратора тощо [1].

У фрустраційних ситуаціях перебувають майже 80 % людей. Якщо людина довгий час не виходить із фрустраційного стану, то формується невроз - хвороба, яка виникає внаслідок конфлікту людини з навколишнім середовищем на підставі сутичок бажань людини та дійсності, яка її не задовольняє. Найрозповсюдженими станами людини під час фрустраційних ситуацій вважають агресію та тривожність [8].

Агресія - це індивідуальна або колективна поведінка, дія, спрямована на завдання фізичної або психічної шкоди, або на знищення іншої людини, або групи людей [6]. Агресія виникає як реакція суб’єкта на фрустрацію і супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, зненависті.

Умовно можна виділити низку різновидів поведінки з точки зору агресивності: антиагресивність (негативне відношення до різноманітних агресивних проявів людини); інтенсивна агресія, мотивована задоволенням, яке одержує людина від виконання умовно-агресивної діяльності (гри, змагання), яка не має на меті завдання шкоди; агресивність недиференційована (помірний прояв агресії, який виражається в роздратованості, грубості, гарячковості); імпульсивна агресивність (проявляється як безпосередня реакція на ситуацію конфлікту. Людина може застосовувати як вербальний, так і фізичний засіб агресії); умовна агресія, пов’язана з самоствердженням; агресивність ворожа, яка характеризується цілеспрямованим наміром нанесення ушкоджень іншому; інструментальна агресія (використовується для досягнення будь-якої значної мети); жорстока агресія (агресивні дії відрізняються підвищеною жорстокістю та особливою злобливістю); психологічна агресія (жорстка та безглузда агресія (агресивний психопат, "маніяк вбивця"); агресія за мотивом групової солідарності (бажання ствердити себе в очах своєї групи, показати свою силу...) [9].

Тривожність – наступний стан людини при зіткненні з фрустрацій ними ситуаціями. Це схильність індивіда до переживання тривоги. Тривога - емоційний стан, який виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки та проявляється в очікуванні неблагополучного розвитку подій. Основною емоцією в суб’єктивному переживанні тривоги є страх, але можуть зустрічатися ще й провина, печаль.

У людини тривога пов’язана з очікуванням невдач в соціальних взаємодіях і найчастіше обумовлена тим, що людина не усвідомлює джерело безпеки. Вона може виявлятися у вигляді невпевненості у собі, безсилля перед зовнішніми факторами, перебільшення їх погрозливого характеру [5].

Але тривожність не є первісною негативною рисою. Певний рівень тривожності - це природна та обов’язкова особливість активності особистості [2].

Виникає питання: чи можна протистояти стресам? Можна! Розглянемо новий підхід до протидії стресу, висунутий В.Ф. Калошним, який ґрунтується на основних принципах позитивного мислення.[3] Згідно з цим підходом, стрес - це особисті почуття людини, її індивідуальний стан, який ним породжується. І тільки вона сама може зробити перший крок до розуміння стресу і усунути його зі свого життя. Випробувати або не випробувати стрес залежить від людини. Якщо вона налаштована змінити свою реакцію, то такий спосіб може послабити або зовсім усунути відчуття стресу. Людина має добре знати чинники, що викликають у неї стрес, щоб краще зрозуміти себе, використовувати свої знання і позбутися стресу. Якщо те, що робить людина, не приносить успіху, потрібно змінити свою поведінку. Кожна людина відповідальна за все, що відбувалося й відбувається в неї в житті, і кожна має можливість впливати на це. Необхідно прагнути керувати своїм життям. Необхідно чітко усвідомлювати кінцеву мету - чого саме кожен хоче домогтися. Необхідно переконати себе, що ви здатні впоратись зі стресом. Потрібно вірити в позитивне майбутнє і дотримуватися принципу: "Все, що робиться – на краще. Але не треба все пускати на самоплив. Головним джерелом стресів, що виникають у людини, є її невдоволення навколишнім світом. Значна частина стресів людини викликана страхом почути глузування або осуд інших людей про їх самих та про їх вчинки.[3]

Висновки

Людина - це головна цінність для самого себе. Велика частина стресів створюється почуттям неповноцінності. Необхідно формувати в собі впевненість, любити і поважати себе як особливу неповторність.

Використання позитивного мислення (управління своїми думками, емоціями, оптимізм) допоможе ліквідувати ряд стресорів, тобто перевести їх до категорії безпечних для людини [3].

Сучасне життя може бути не тільки страхом, агресією, тривогою або постійним стресом, але й мирним і оптимістичним середовищем, яке впливає на якість сімейного життя людей, успішність їхньої роботи, взаємовідношення між ними.

Г. Сельє казав: "Не слід боятися стресу. Його не буває тільки у мертвих. Стресом потрібно керувати, і тоді ви відчуєте аромат і смак життя".